У нас Ви дізнаєтеся
Перші документальні свідчення застосування людиною наркотиків відносяться до V століття до нашої ери. Перші законодавчі заборони наркотичні речовини стали накладатися у Середньовіччі. Чи існувала в той час проблема наркоманії, і чи доводилося її лікувати, — достовірно невідомо.
Історія лікування наркоманії
У багатьох інтернет-джерелах висловлюється думка про те, що епідемія наркозалежності настала лише після того, як законодавчу заборону на наркотики було введено в багатьох країнах, тобто після підписання Міжнародної опіумної конвенції в Гаазі 23 січня 1912 року.
Водночас, хворобою наркоманію офіційно визнали порівняно недавно — лише у минулому столітті. І те — не у всіх країнах. Наприклад, у Колумбії відповідний закон був підписаний президентом Хуаном Мануелем Сантосом лише 31 липня 2012 року. Як окрема наука наркологія, покликана розробляти способи лікування наркомана сформувалася в 70-х роках XX століття. Проте з різними формами залежності від сп'янілих речовин боролися вже у ХІХ столітті.
Так, 1814 року англійський поет Томас Де Квінсі опублікував у лондонських газетах свою статтю, де стверджував, що куріння опіуму допомагає позбутися алкоголізму. Коли зрозуміли, що опіум викликає залежність, опійних наркоманів почали лікувати морфієм. У 1866 році в російському науковому журналі «Сучасна медицина» було опубліковано відповідну замітку, де стверджувалося, що «…морфій завжди діє і не вимагає збільшення прийому, тобто хворі до нього не звикають, як звикають до опію». Чергове розчарування та чергові «ліки»: алкоголізм, опіоманію та морфінізм стали «лікувати» кокаїном. Наступним у ланцюжку став героїн.
Практику лікування наркоманії наркотиками визнали помилковою лише в 20-х роках XX століття. Втім, метод заміщення однієї наркотичної речовини іншим використовується досі.
